Цими вихідними в м.Яремче відбувалося святкування Дня міста. В рамках свята – 25 липня – під патронатом голови облдержадміністрації Миколи Палійчука пройшов культурний фестиваль «Потяг до Яремче». 26 липня привітати яремчанців та гостей краю прибули голова обласної державної адміністрації Микола Палійчук, голова обласної ради Ігор Олійник, народний депутат України Зіновій Шкутяк, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді Ігор Осташ, численні гості з України та з-за кордону.
Цього року фестиваль «Потяг до Яремче», що проходить тут вже вдруге, містив більш розширену програму: від гуцульських забав з Василем Вірастюком, гуцульського весілля та майстер-класів з народного танцю, народної творчості та етно-дискотеки – до т. зв. «літературних читань» в місцевому Будинку культури (було запрошено авторів, котрі вже перетнули той рівень розголошеності, який дає їм впізнаваність). Письменники на фестивалях пересуваються отарами. Час від часу зупиняються біля торгівельних яток, багато курять й сміються. Сказати, що було весело, – це нічого не сказати, бо все ж не часто разом можуть зустрітися Тарас Прохасько, Таня Малярчук, Сашко Бойченко, Юрко Іздрик, Мирослав Боднар, Грицько Семенчук, Василь Карп’юк, Лесь Белей, Ілля Стронговський, Тарас Жеребецький, Світлана Поваляєва... Такий собі маленький форум видавців. Ввечері 25 липня відбувся концерт - дарунок місту від голови ОДА –за участі гуртів «Цвіт кульбаби», ВІА «Apriori» (Білорусія), «Очеретяний кіт», «Кораллі», «ДримбаДаДзига», «АнтитілА», «MamaSweed» (Німеччина). На концерті 26 липня публіку розважали гурт «Мандри», Таїсія Повалій та інші відомі виконавці.
«Потяг до Яремче» 2009 запам'ятався не лише насиченою літературною та музичною частиною, але й своєю візуальною родзинкою. Цілий фестивальний день працювала майстерня боді-арту під керівництвом Яреми Стецика, завітавши до якої, кожен учасник свята міг отримати на згадку малюнок на своєму тілі. Особливо художники полювали на лисі голови, щоб перетворити їх на писанки.
Боді-арт просто неба став уже традиційною частиною «Потягу до Яремче». Але якщо минулого року головному розписувачу тіл Яремі Стецику допомагало лише кілька друзів, то цього разу розмальовувати фестивальний люд прибуло вже кільканадцять франківських художників, серед яких Мирослав Яремак, Ірина Погрібна, Наталя Білик, Андрій Васильєв та інші.
Охочих довірити своє тіло пензликові митця не бракувало. Черги за боді-артом були не менші, ніж за питним медом чи сирними кониками, тож вимальовувати складні шедеври просто не було часу. За якихось 10-15 хвилин на личках, руках, ногах, животах, головах з'являлися химерні візерунки. Найчастіше малювали те, що замовляли «клієнти». Діткам щось гарненьке і веселе, дівчатам квіточки чи знаки зодіаку, а яремчанські парубки, до прикладу, просили намалювати ґанджу. Якщо спеціальних побажань не було, художники малювали гуцульські орнаменти.
Куратор проекту Ярема Стецик зосередився на перетворюванні лисих голів на писанки. Художник вважає своєрідним досягненням те, що йому вдалося вмовити стати моделями аж трьох лисих яремчанців та соліста гурту «Очеретяний кіт» Володимира Войчишина. Яремчанців, щоправда, довелося розмальовувати дуже швидко, бо вони переживали, що скажуть сусіди. А одним з найдовершеніших малюнків, теж елементом писанки, Ярема прикрасив животик своєї вагітної дружини Наталки.
«Малювати на тілі - це величезна радість і для художника, і для моделі», - розповідає Ярема Стецик. «Можливо, хтось дуже мріяв про зірку на голові чи про квіточку на щоці, але зреалізувати цю ідею не було можливості, поки не приїхав на фестиваль і не побачив боді-арт. Крім того, ти знаєш, що зображення тимчасове, не на ціле життя, як татуювання, а лише на сьогодні, поки триває свято».
Художникам також було цікаво, бо можливість зайнятися боді-артом виникає нечасто. До того ж, екологічно чисті фарби, які використовуються для розпису тіла, коштують надто дорого. «Це не був типовий боді-арт як вид мистецтва, це, швидше, така мистецька забава, фестивальний трюк», - вважає Мирослав Яремак. Адже йшлося не так про створення довершеної живої картини, як про комунікацію між художником і глядачем, який одночасно був об'єктом боді-арту, а його тіло - полотном для картини. Зважаючи на кількість охочих встановити контакт, комунікативний процес вдався: під кінець фестивалю Яремчем гуляло щонайменше кількасот розмальованих.
|
